Історія виникнення східного танцю

Східний (близькосхідний) танець має багато коренів. Його витоки простежуються на фресках древніх храмів Месопотамії (Західна Азія), у яких збереглися зображення танцюючих людей. Схожі фрески, вік яких датується приблизно за 1000 років до Різдва Христового, мають і стародавні єгипетські храми. Вважається, що вони описують стародавній ритуальний танець, присвячений родючості та народженню нового життя.

Жриці, які танцювали в храмах, іноді служили «священними повіями», які через свій танець зверталися до духу Великої Богині. Деякі з рухів їхнього танцю могли зберегтися і в сучасному танці живота. Серед давньогрецьких рукописів можна зустріти опис нільських танцівниць, які використовували у своєму танці різні види трясок та вібрацій.

Крім того, існували різні класи чи касти танцівниць:

Гавазі (мн. число, од. – Газія) та цигани виступали на вулицях, і, як правило, не відрізнялися освіченістю. Авалім були танцівницями зовсім іншого рівня.
Алме (од. число від Авалім) називали танцівницю, яка здобула спеціальну танцювальну та музичну освіту. Як правило, вони вміли грати на різних музичних інструментах, найчастіше це був уд (арабська лютня). Крім того, вони добре зналися на поезії та виконували вірші та пісні власного твору. Насолода мати Алме була не з дешевих. Авалім підкорялися так званим Устизам, які за плату надавали їхні послуги клієнтам.

Стилі танцю Гавазі та Авалім мали великі відмінності. Так як в основному традиційно танцювали жінки і для жінок, статевий поділ та використання вуалі в танці датується доісламським періодом і сягає ще часів Візантії. У той час, коли Єгипет перебував у владі Османської імперії, зросла кількість мандрівників, які подорожували Єгиптом. Крім того, в країні була присутня численна турецька армія. Танцівниці Гавазі, звичайно ж, не могли пропустити нагоди заробити грошей, танцюючи для османських воїнів.

Все це викликало невдоволення з боку турецького паші, і Гавазі були вигнані на південь Єгипту до Есни. Численні єгипетські, марокканські та туніські малюнки того часу зображують сценки з життя танцівниць, а також жінок із гаремів. Слід сказати, що у зв’язку з тим, що художники зазвичай не допускалися в гарем, їх малюнки здебільшого є плодом їхньої фантазії і навряд чи зображують реальні події. Чи чули ви про жінок, які проводять цілі дні голяка, курячи гашиш?

Такі сценки часто зустрічалися на малюнках, що зображували життя у гаремі. У 80-ті роки 19 століття танець живота, названий тоді танцем Соломії, набув широкого поширення в Європі. Частково це сталося завдяки Маті Харі, яка заявляла про себе як про виконавицю танцю живота, хоча набагато більше їй вдавався стриптиз. Тоді згадувати в пристойному суспільстві слово «жіночі стегна» і «живот» вважалося неприйнятним, оскільки на думку могли спасти й інші речі. І танцівниці того часу одягалися зовсім інакше, ніж зараз. Як правило, вони виступали в довгих сукнях, стегна наголошував на хустці. Зміна танцювального образу почалася значно пізніше, з Голлівуду. Костюми для танцю, як і все, пов’язане з Голлівудом, набули відтінку гламурності.

Вперше у голлівудських фільмах з’явилися танцівниці з відкритим животом, розшитим ліфом та поясом на талії, і вперше він з’явився саме у старих голлівудських фільмах. Єгипетські танцівниці частково скопіювали цей образ, опустивши пояс із талії на стегна нижче за пупок. Все це дозволяло набагато краще розглянути рухи танцю. У 20-ті роки 20 століття Єгипет знову пішов за Америкою, почав знімати фільми, в яких брали участь і танцівниці. Таким чином, це стало початком хореографії на Близькому Сході. До цього весь танець був імпровізацією від початку остаточно. Груповий танець у багатьох фільмах часто виглядав не надто вдало. Здавалося, що танцівниці, незважаючи на всі старання виконати синхронно один і той же рух, були не надто технічні, хоча серед них були й відомі виконавиці. Груповий танець виглядав погано, оскільки танцівниці не були знайомі із самою ідеєю хореографії.

Самія Гамаль

Тахія Каріока

Багато відомих танцівниць, таких як Самія Гамаль, Тахія Каріока, Надія Афек та інші, розпочинали свою кар’єру в Casino Opera. У той час, як американські танцівниці почали використовувати вуаль як аксесуар у танці, на Близькому Сході вперше це зробила Самія Гамаль. Насправді вона почала танцювати з вуаллю за порадою свого хореографа, який хотів, щоб її руки в танці виглядали більш витончено. Відеозаписів з використанням вуалі в танці до Самії Гамаль немає, хоча на різних стародавніх східних гравюрах і зображені танцівниці з вуаллю в руках. Знову ж таки, складно стверджувати, наскільки реалістичними були ці малюнки, як і решта того періоду. У 50-ті роки 20 століття в Каїрських нічних клубах сяяли такі великі танцівниці як Зухер Закі, Наа, Аза Заріф, Наджва Фуад, Надія Хамді, Фіфі Абду та Ракія Хассан. У цей час у Єгипті посилилися ісламські настрої, що зумовило жорсткіше ставлення до танцю живота. Тим не менш, на Близькому Сході встигли утворитися два нові танцювальні центри – один із них був Бахрейн, де не було суворих правил щодо танцю живота.

Другим танцювальним центром стала Лівія. У той же час, у Туреччині танець живота розвивався швидше в стилі кабаре, костюми танцівниць були більш відкриті та спокусливі, ніж у решті стилів. Слід сказати, що хоча багато з відомих танцівниць і вплинули на манеру виконання танцю живота, використовуючи вуаль, меч або змій як аксесуари, вони не могли вплинути на це стародавнє мистецтво.

Танець живота формувався протягом багатьох століть, кожна зі східних країн та націй вносила до нього щось своє. Великий вплив на танець живота зробили циганські племена. Навар, що на хінді означає цигани, подорожували Індією, Близьким Сходом та Європою, тимчасово осівши в Іспанії. Багато дослідників вважають, що навар є предками гавазі.

Від уважного погляду не може сховатися схожість між народними індійськими та близькосхідними танцями. Близькосхідний танець також є прабатьком сучасного фламенко. Андалузія вперше познайомилася з танцем живота, будучи у складі Османської імперії. Багато базових елементів фламенко та близькосхідного танцю збігаються. Стиль фламенко та танцю Хула (традиційний гавайський танець) найближчий до близькосхідного танцю. Основна ж різниця між цими танцями та східним полягає в тому, що у фламенко основний акцент йде на ноги та руки, ніж на живіт та стегна.

Бажаєте навчитись східним танцям? Приходьте на наші заняття для дітей, і дорослих – ми обов’язково враховуємо вік, початкові навички та вміння наших учнів. Наше завдання – показати вам всю красу та користь від занять східними танцями. Разом з Impreza ви зможете брати участь у різноманітних конкурсах та показових виступах, подорожуватимете Україною та допомагатимете популяризувати цей незрівнянний вид танцювального мистецтва.